Згідно із Законом України «Про лобіювання» № 3606-IX від 23 лютого 2024 року (далі — Закон) лобіювання визначається як діяльність, яка здійснюється з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара або у власних комерційних інтересах особи і стосується предмета лобіювання. Закон чітко окреслює предмет і предметні межі такої діяльності, що створює правову визначеність для суб’єктів такої діяльності.

Під комерційними інтересами розуміються будь-які матеріальні або нематеріальні вигоди, які особа може отримати внаслідок впливу на об’єкт лобіювання через прийняття, внесення змін або відмову від прийняття нормативно-правових актів (НПА) чи інших рішень, що містять норми права.

Закон регулює діяльність, яка прямо пов’язана з впливом на:

• розробку нових нормативно-правових актів;

• внесення змін до чинних нормативно-правових актів;

• інші рішення державних органів, що містять правові норми.

Для юридичної визначеності в Законі також встановлено, що діяльність політичних партій, засобів масової інформації та адвокаційна діяльність громадських організацій, що не переслідує комерційних інтересів, не є лобіюванням.

Суб’єкти лобіювання

Суб’єктами лобіювання згідно із Законом можуть бути фізичні особи з повною цивільною дієздатністю та юридичні особи приватного права, зареєстровані на території України.

Водночас Закон містить обмеження щодо осіб, які не можуть бути лобістами, що запобігає конфлікту інтересів у процесі впливу на публічні рішення (наприклад, діючі посадові особи та особи з певними кримінальними обмеженнями).

Реєстр прозорості

Закон встановлює обов’язкову реєстрацію всіх суб’єктів лобіювання у Реєстрі прозорості, який адмініструється Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). Реєстр забезпечує збір, оброблення та опублікування інформації про суб’єктів лобіювання, їх клієнтів, предмет і обсяги діяльності, а також звітність.

Зареєстровані суб’єкти зобов’язані подавати звітність за встановленою формою щонайменше двічі на рік, що є умовою прозорості та підзвітності.

Права та обов’язки сторін

Закон встановлює чіткі права та обов’язки як суб’єктів лобіювання, так і об’єктів лобіювання (органів публічної влади та їх посадових осіб). Серед ключових норм:

• Суб’єкти лобіювання мають право на взаємодію з органами влади відповідно до встановлених процедур, на свободу професійної діяльності та подання інформації, що стосується предмета лобіювання.

• Об’єкти лобіювання зобов’язані враховувати публічно задекларовану позицію суб’єктів лобіювання в межах закону і не перешкоджати прозорій комунікації.

Ці положення спрямовані на збалансовану взаємодію та недопущення тиску, який виходить за межі законних засад.

Відповідальність за порушення норм Закону передбачена окремим нормативно-правовим актом — Законом України № 3620-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері лобіювання», який набув чинності одночасно із Законом «Про лобіювання».

Це створює комплексну правову модель, що поєднує регулювання діяльності та механізми відповідальності за недотримання встановлених процедур.

Прийняття Закону № 3606-IX стало важливим кроком у виконанні рекомендацій Європейської комісії щодо забезпечення прозорості впливу на державне ухвалення рішень в контексті євроінтеграції України.

Це законодавче вирішення відповідає світовій практиці, де системи реєстрації та звітності лобістів застосовуються для забезпечення рівного доступу до процесу ухвалення рішень, підзвітності та зниження корупційних ризиків.

Система правового регулювання лобіювання, закріплена в Законі України «Про лобіювання» № 3606-IX, створює структуровані, прозорі та підзвітні правила взаємодії між бізнесом, суспільством та публічною владою. Вона спрямована на посилення якості регуляторних рішень і захисту законних інтересів усіх зацікавлених сторін.

ОФІС ЛОБІСТІВ здійснює свою діяльність у повній відповідності з цим законом, дотримуючись вимог щодо реєстрації, прозорості, етичних стандартів і надання повної інформації відповідно до норм чинного антикорупційного та лобістського законодавства України.

Лобіювання в Україні — це не про неформальний вплив чи кулуарні домовленості, а про перехід до цивілізованої, правової моделі взаємодії між приватними інтересами та публічною владою. Законодавче врегулювання цього інституту створює умови для прозорого діалогу, підвищення якості державних рішень і формування нової культури відповідальності у процесі ухвалення політик. Саме через правовий, відкритий та етичний лобізм можливе поєднання інтересів бізнесу, суспільства та держави в інтересах сталого розвитку України